«Якщо не я, то хто?»: українські роми руйнують упередження, приєднавшись до боротьби проти російського вторгнення

До Вашої уваги переклад статті про участь ромів у війні в Україні, опублікованої 18.01.2023 р. на сайті The Irish Times. З оригіналом статті можна ознайомитись за лінком - https://www.irishtimes.com/world/europe/2023/01/18/if-not-me-then-who-ukraines-roma-defy-prejudice-to-join-fight-against-russian-invasion/

* * *

Представники маргінальної меншини кажуть, що війна може зруйнувати бар’єри в українському суспільстві

Олексію Панченку знадобилося декілька спроб та понад півтора місяці, щоб разом із сім’єю знайти вихід із-під російської окупації, але вже через тиждень після того, як він опинився з родиною на контрольованій Києвом території, вирішив повернутися назад і зустрітися з ворогом як солдат української армії.

Багато тисяч його співвітчизників, наразі, зголосилися захищати свою країну після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Але вчинок Панченка був особливо вражаючим, оскільки він представник спільноти українських ромів, яка завжди була маргіналізована, іноді переслідувана та зазвичай відчувала упереджене ставлення через брак патріотичної лояльності.  

«Ми разом пили чай, коли я сказав: «записався»», – розповідає Панченко про квітневий вечір, коли він повідомив дружині та її родичам про своє рішення.

«Куди записався?», – запитали мене. «В комісаріат, – відповів я, – завтра йду в армію. Були сльози, плач, але я їм сказав, що зроблю це, так і зробив. А наступного дня я поїхав», – згадує він.

Панченко як батько трьох дітей був звільнений від потенційної мобілізації та заборони виїзду з України, яка поширюється на більшість чоловіків призовного віку.

«Я ні з ким не обговорював це, і це було тільки моє рішення. Я багато чого бачив на власні очі, живучи в окупації, багато чув від друзів і володів вже інформацією про те, що відбувається», – каже він, пояснюючи, що знайшов звіти про жорстокість росіян – особливо проти жінок і дітей.

«У мене також є діти, серед них дві дівчинки. Якщо не я, то хто має йти і допомагати захищати країну?»

Панченко вступив на військову службу 20 квітня в Дніпропетровській області, яка повністю підконтрольна Києву, а на півночі вже є частково окупована територія Запорізької області, де з кінця лютого російські війська контролювали його рідне місто Велику Знам’янку, яке знаходиться біля берегів річки Дніпро.