Маловідома ромська мова

Чи існує ромська мова? Досить поширене запитання. Хтось цікавиться через просту допитливість, хтось чув “теорію неіснування єдиної ромської мови” і прагне розібратися з цим, а в когось безліч інших думок стосовно даної теми. Якою б не була причина вашої цікавості, в цій статті спробуємо знайти відповідь на це дискусійне питання. Перш ніж ми розглянемо три популярних скептичних аргументи, пригадаймо коротко відомості про ромську мову.

Ромська мова (Romani chib) – це загальна назва мов, якими розмовляють роми, сінті, кале та інші етнічні групи. Яке її місце в класифікації мов світу? Вона належить до індоєвропейської мовної родини, індоіранської гілки, індоарійської групи. У свою чергу ромська мова багата на діалекти, які поділяють на діалектні групи. І хоча не існує єдиної класифікації діалектних груп ромської мови, за географічними ознаками формування, загалом, вирізняють такі:

- балканська;

- волоська;

- центральна;

- північна.

Стосовно ромської мови точаться безліч суперечок як на побутовому, так і на науковому рівнях.

Одним з популярних доказів “неіснування” ромської мови є те, що роми – це народ без держави, а отже і в жодній країні світу ромська не визнана державною мовою. Та чи доцільно вважати цей доказ вагомим? Однозначно – ні. Набуття мовою офіційного статусу “державна мова” не є основною ознакою мови. До того ж, роми не єдина етнічна група в світі без власної держави, та з власною мовою. Тож таку “офіційність” не слід розглядати як вимогу до визнання мови.

Існування багатьох різноманітних діалектів також деякі розглядають як чинник, перешкоджаючий вірити в існування ромської мови. Та хіба роми єдиний народ, який розмовляє багатьма діалектами? Наприклад, мало в кого виникатимуть сумніви, щодо існування англійської, однієї з найпопулярніших мов світу, хоча вона налічує безліч діалектів, говірок та акцентів. Діалект є різновидом мови, проте ніяк не доказом її відсутності. Тому велика кількість діалектів не є перешкодою до існування ромської мови.

Відсутність кодифікації та стандартизації ромської мови. Так звана усна традиція, тобто передавання інформації від покоління до покоління через розповіді без запису в письмових джерелах, дійсно притаманна ромській мові. Протягом століть старші роми лише на словах переповідали свої традиції та культуру молодшому поколінню, що і зберігало мову. Проте в XX та XXI століттях питання процесу кодифікації та стандартизації ромської мови почало поступово активізуватися. Завдяки роботі багатьох філологів, діячів культури та інших активістів, на сьогоднішній день вже написано немало підручників, граматик, художньої літератури, складено словники, абетки та інші матеріали ромською мовою. В багатьох країнах світу реалізуються проєкти щодо вивчення ромської мови в державних навчальних закладах та неформальних закладах освіти. Тому, мабуть, недоречно стверджувати про повну відсутність кодифікації та стандартизації ромської мови, оскільки сучасність доводить, що ромська унормована мова на етапі встановлення. 

І скільки б не точилося розмов щодо існування мови, слід пам’ятати про одну з її важливих функцій. А саме, що мова – це спосіб комунікації, завдяки якому пізнається нове та передається інформація від покоління поколінню.