Олена Вайдалович: Кожен з нас зараз – борець, і я пишаюся, що я українка ромського походження

До Вашої уваги стаття від наших колег з Міжнародного благодійного фонду "Чіріклі". Вони розпочали серію інтерв'ю з ромськими активістками, які продовжують активно працювати і підтримувати ромські громади. Перше інтерв'ю з Оленою Вайдалович, правозахисницю та юристкою з Київської області, яка наразі виїхала до Польщі. Нині вона працює з ромськими біженцями. Про те, як саме вона допомагає громаді та звідки бере сили, – далі в інтерв’ю. 

Підготовлено в рамках реалізації проєкту "Посилення участі ромських жінок ", за підтримки Diakonissalaitos.

* * *

Бути корисною навіть за 800 кілометрів від дому. Допомагати іншим навіть тоді, коли самій важко. Поєднати правозахист з волонтерством. Усе це – про ромську діячку Олену Вайдалович, правозахисницю та юристку з Київської області, яка наразі виїхала до Польщі. Нині вона працює з ромськими біженцями. Про те, як саме вона допомагає громаді та звідки бере сили, – далі в інтерв’ю.

Розкажіть, будь ласка, чим Ви займалися до війни? Де працювали тоді, і де працюєте наразі?

У 2018 році я була стипендіаткою Програми стипендій УВКПЛ для меншин. Працювала з Контактним пунктом з питань ромів і сінті ОБСЄ/БДІПЛ. Пізніше я приєдналася до Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. Також маю досвід роботи в НУО та державному управлінні.

Наразі я працюю з ромськими біженцями, допомагаю громадським організаціям у розв’язанні міграційних проблем, а також у наданні гуманітарної допомоги.

У який момент Ви прийняли рішення поїхати з України? Як зрозуміли, що зараз Ваша місія в тому, щоб допомагати іншим?

Це було дуже важким рішенням для моєї сім'ї, адже в Україні все наше життя, наша країна, наше коріння. Психологічно було дуже важко зважитися на цей крок, кидаючи все… Але коли ми побачили, що в нашому регіоні ситуація небезпечна, ми наважилися на цей відчайдушний крок.

І я зрозуміла, що я можу бути корисною нашим співвітчизникам і тут, у Польщі. Допомагаючи їм – я допомагаю нашій країні боротися за перемогу життя над смертю, попри все. Я вірю, що кожен з нас може бути корисним. Кожен з нас зараз – борець, і я пишаюся, що я українка ромського походження! Пишаюся нашої країною і вірю в перемогу добра над злом.

Зараз Ви допомагаєте абсолютно всім, хто цього потребує. Які є складнощі в наданні цієї допомоги?

Дуже багато ромів зараз у Польщі. Багато з них не мають документів і це ускладнює процес отримання державної допомоги, працевлаштування і отримання житла. Також деякі роми взагалі не мають громадянства і наразі ми це питання розв’язуємо, аби ці люди не залишися напризволяще. Ми робимо все можливе, щоб вони змогли мати гідні умови життя, хоча зрозуміло, що зараз ситуація є дуже складною для всіх.

Нещодавно Ви були запрошеною експерткою на регіональному форумі з питань національних меншин. Чому була присвячена Ваша панельна дискусія?

Моя промова була присвячена ситуації ромів-біженців, у приймаючих країнах. Я подякувала багатьом країнам за щедрість гуманітарної допомоги, наданої українським біженцям, а також за масові зусилля організацій громадянського суспільства та багатьом державним установам за їх солідарність. Однак, як показує історія, меншини, в тому числі роми, часто залишаються невидимими, без рівної підтримки.

На жаль, моніторинг показує, що роми часто стикаються з нетерпимістю в приймаючих суспільствах. Деякі родини стверджують, що вони зазнали нерівного доступу у наданні гуманітарної допомоги чи транспортуванні. У деяких випадках також стверджувалися виселення з транзитних вузлів, таких як залізничні чи автобусні вокзали чи притулки. Крім того, існує серйозне занепокоєння щодо відсутності належних притулків для деяких ромських родин. Вони також залишаються невидимими для влади, муніципалітетів і, в деяких випадках, для волонтерів.

Я закликала країні ЄС звернути увагу на біженців з національних меншин, які перебувають у скрутному становищі. За оцінками Європейської комісії, серед мільйонів людей, які шукають притулку в ЄС та сусідніх країнах, сто тисяч є ромами і ця цифра зростає. Більше того, за підрахунками організацій тридцять п’ять тисяч ромів в Україні, до моменту вторгнення росії, були вже без громадянства або вважалися особами з підвищеним ризиком безгромадянства. І ця ситуація дає нам уявлення про те наскільки складним є їх становище. Тому моя промова була направлена і на розв’язання проблеми цих людей, які є ще більш незахищеними.

Як у Варшаві ставляться до біженців ромського походження? Чи є якісь стереотипи?

Польща дуже щедра країна і надає величезну підтримку українським біженцям, за що їм величезна дяка від усього українського народу! Багато людей отримало допомогу, багато хто працевлаштувався.

Але, на жаль, не всі мають рівні можливості. Наприклад, відвідуючи пункти прийому біженців з України, я помітила, що місця для українців добре обладнані і відносно комфортні, а ті, де проживають деякі українці ромського походження перебувають у гірших умовах. Таким чином, як мені сказали, волонтери хотіли уникнути будь-якої можливої ​​напруги.

Також, деякі роми казали мені, що таке ставлення їх ображає і вони думали про повернення в Україну. Важко казати, але багато з них вже повернулися. Ці інциденти можуть здатися поодинокими, особливо якщо врахувати масштабність виклику, з яким прийшлося зіткнутися, і незнану досі щедрість гуманітарної реакції.

Проте, ромська громада все ще є найбільш вразливою в країнах по всій Європі, а нинішній воєнний стан цю ситуацію ускладнює. Ми виступаємо за те, щоб усі українські біженці отримали рівний доступ до безпеки та захисту, без можливої ​​нетерпимості.

Що Вас мотивує та надихає сьогодні робити всі ці важливі справи?

Коли допомагаєш – стає трішки світліше на серці, ти відчуваєш, що робиш добру справу для своїх людей і своєї країні, і це заспокоює. Складно бути самій у ці часи, але коли розумієш, що з тобою всі ці люди, весь світ, який підтримує, то хочеться робити ще більше. Це дійсно лайфхак. Зараз у багатьох людей депресія через війну у нашій країні, але коли працюєш на благо і розумієш, що ти хоч трішечки, але причетний до спільної мети, до такої важливої справи, то стає легше. Для мене це як терапія.

* * *

Передрук статті із сайту http://chirikli.com.ua/ (http://chirikli.com.ua/index.php/ua/novini/uspishni-istoriji-romskikh-poserednikiv/item/272-olena-vaidalovych-kozhen-z-nas-zaraz-borets-i-ia-pyshaiusia-shcho-ia-ukrainka-romskoho-pokhodzhennia?fbclid=IwAR2WryFkrN7PH_fV24_VZBWvtYc0_hM6Z_cyQfyv1Mq9MHutOVZORhi1wyY)