Ром Петро Продан захищає Україну

Продан Петро Володимирович, тридцять п’ять років, проживає у місті Білгород-Дністровський Одеської області. Разом з дружиною виховують трьох маленьких дівчат – Мію, Адель та Мальвіну. Старшій доньці одинадцять років, а двом близняткам по два рочки. До війни Петро займався приватним підприємництвом, мав невеличкий бізнес з продажу одягу. 

Коли оголосили про початок війни, Петро дуже злякався за своїх дітей та рідних, тому згодом вирішив піти служити та захищати свою сім’ю та Україну. Вся сім’я залишилась вдома, поруч з ним, аби надати чоловіку максимальну підтримку. 

На третій тиждень війни Петро рішуче пійшов у місцевий військоммат. Спочатку його сім’я відреагувала не дуже схвально: дружина і мати Петра сильно переживали та не хотіли аби він ішов воювати. Але сам Петро рішуче відстоював своє бажання оберігати свій дім, мовляв: «Я буду спокійнішим через те, що знатиму, що я оберігаю не тільки свою сім’ю а й всю країну ціною свого життя. Я все життя прожив в Україні, тому прийшов час показати свою патріотичність та мужність». 

Де саме служить Петро та в яких місцях перебуває він відмовився нам розповідати, пояснивши це тим, що так його зобов’язує військова конфіденційність. День, який він запам’ятав найбільш всього, – це той день, коли він вперше одягнув військову форму:

«Гордість перехопила мене, коли я вперше вдягнув форму та пішов служити. Однак, все ж таки, де б я не був по службі, але дім є дім, дуже сумую за ним. Це найкраще місце на Землі. На службі все інакше, інакше розмовляєм, інакше ходим, інакше вдягаємось. Там є командування. А вдома ти сам собі командир. Дуже хочу, щоб все це поскоріше закінчилося, і ми могли жити далі нормальним життям. Без вибухів та сирен. Саме тому ми робимо все можливе для цього».