Історії війни: Костянтин Бузила з Одеси

Ром Костя розповів нам як він живе під час війни та чим допомагає Україні: «Не дивлячись на те, що я сьогодні знаходжуся далеко від власного дому та своєї країни, свою користь та допомогу я все одно намагаюся приносити».  

«Мене звати Бузила Костянтин Філіпович. В мене є дружина Крістіна та троє маленьких діточок – Ізабелла, Бахтіяр та зовсім маленька Іларія. Мені тридцять сім років. До війни займався торгівлею продуктів, а точніше овочів та фруктів. 

За весь час мені дуже запам’ятався саме перший день війни. Я разом з дружиною та сестрою зібрались якраз їхати на ринок, в той момент ми були в завантаженому автобусі і десь приблизно 1 км від нас, може трохи більше, прямо перед нашими очима «взірвався» один винищувач,. Це було дуже страшно, на той момент здалося, що це наші останні хвилини життя. Насамперед, ми думали тільки про дітей. Саме після цього випадку ми вирішили, що треба їхати, їхати в те місце, де в першу чергу буде безпечно дітям. 

Наразі знаходжусь в Німеччині. У Німеччині роботи немає. Живемо на фінансові виплати від німецького уряду. Волонтери дуже допомогли з житлом, із реєстрацією документів та з грошима на перший час. Уся наша сім’я дуже пригнічена через теперішню ситуацію. Діти почали частіше плакати та проситися додому. Нам с дружиною морально стає з кожним днем все важче і важче. 

Діти маленькі, тому ці страшні події ще не усвідомлюють. Війна перевернула все моє життя з ніг на голову. Тепер все треба починати з самого початку. Довелось покинути свій дім, свою роботу, яка годувала нас. Дуже хочеться додому. Плани на найближче майбутнє – це повернутися додому.