Історії війни: Олександр Коломейчук з Одеси

«Перемогу дає Бог», – свою історію війни нам розповів ром, христианин, громадськийактивіст, який допомагає людям у важкий період війни – це Олександр. Хлопець вже п’ятнадцять років проживає в Одесі та допомагає людям не втратити віру та знайти справжній сенс життя. 

Про себе та свою справу 

«Мене звати Коломейчук Олександр Олександрович, мені двадцять три роки. Наразі я перебуваю в Україні і ніде не планую виїзжати. Я одружений, мою дружину звати Вікторія. Моє дитинство пройшло в селі Ганівка (Одеська область), потім я переїхав в Одесу, живу тут вже п’ятнадцять років. Після школи я пішов навчатись в Одеський автомобільно-дорожній транспортний коледж. До початку війни, і зараз також, я працював і працюю керівником складу. Багато із моїх родичів наразі перебувають за кордоном. Насправді, коли я дізнався про війну, я не був шокований як інші. Я знав, що рано чи пізно війна почнеться, адже я віруюча людина , я христианин і в Біблії йде мова про війну. Тому я був морально до цього готовий, звісно, я не знав конкретну дату та час, але я розумів, що рано чи пізно це відбудеться. Зазначу, що не всі мої родичі такої ж думки як і я. В нашій церкві священики та всі інші люди допомагають людям, і я постійно приймаю в цьому участь. 

Наразі я працюю та служу людям, тому що насьогодні багато покалічених людей не тільки фізично, а й морально. Від війни багато людей знаходяться в стані депресії або суїцидальному настрої. Багато з них втратили сенс життя, так як багато домівок та населених пунктів розбомбили рашисти, багато загинуло близьких та рідних. Саме тому, в даному випадку, коли людина втратила сенс життя, починає розуміти, що все те, у що вона роками вкладала свою душу та тіло – це вже не має ніякого сенсу, адже вже втрачено. Тому я доношу людям ідею про новий сенс життя, коли розповідаю їм про Христа. Коли я бачу результат, я дуже радію, ніщо не може приносити таку насолоду як той факт, що я маю змогу допомогти людям! І я це роблю. 

Про перші дні війни

Я не можу сказати, що є конкретний день за весь період війни, який мені запам’ятався найбільше. Звісно ж, це перші дні активних бойових дій, від яких трохи було лячно. В якийсь момент розумієш, що ракета може потрапити і в твій будинок, також і життя може закінчитися… Хоча я не з тих людей, які бояться смерті, адже вважаю, що існує «вічне життя» і всі ми колись опинимось перед Господом. Війна дійсно дала змогу переоцінити та переосмислити життя по новому. Для багатьох сенсом життя до війни були матеріальні речі, гроші, а війна показала все з іншої сторони, показала що за одну хвилину можно втратити все. Війна дала мені змогу зрозуміти ще раз, що я вибрав правильний шлях. Це шлях Христианина, віруючого чоловіка, це найкращий шлях, який є в наш час. Багато моїх родичів роми, які наразі захищають нашу країну на передовій, але в цілях безпеки я не буду розголошувати їхні прізвища та імена.

Про майбутнє

Майбутнє нас чекає цікаве, адже в країні війна і ми можемо сподіватись лише на краще. Я розумію, що немає сенсу вкладатись в щось матеріальне, тому віддаю перевагу розвитку шляху, що веде до Бога. Є сенс «вкладатись» у людей, розповідати їм про віру, щоб вони змінювали свої погані звички та образ життя для того, щоб коли прийде час престати перед Господом, аби людина була «чистою». Заради цього треба жити. Хлопцям із ЗСУ та всій Україні я б хотів сказати, щоб вони завжди тримались Бога, тому що перемогу завжди дає Господь: щоб ви повернулись додому живими та з перемогою! Слава Україні!»