Header background image
Preloader desktop icon Preloader mobile icon
Кречун  Олег – ромський військовослужбовець у лавах ЗСУ
19:52
30 липня 2022 р.

Кречун Олег – ромський військовослужбовець у лавах ЗСУ

Розповідь Олега до Вашої уваги:

«Мене звати Кречун Олег Іванович, я живу в Одеський області, в селі Старокозаче Білгород-Дністровського району. Мені двадцять два роки, я не одружений. Закінчив школу (11 класів) та згодом закінчив Одеський залізничний коледж, пройшов практику та пішов в армію на строкову службу 21 липня 2020 року. Коли я відслужив та приїхав додому, все було добре, я влаштувався на роботу та почав будувати своє життя. 

24 лютого, коли розпочалось вторгнення, я не міг стояти в стороні. Я не міг дозволити, щоб моїй сім’ї щось загрожувало, тому я вирішив піти знову служити, обороняти свою родину та свій дім. Моя сім’я складається з 12 людей: тато Іван, мама Алла, чотири сестри – Стелла, Зіна, Ріма та Людмила, п’ятеро братів – Іван, Степан, Анатолій, Адам та Богдан. З самого початку війни ми не збирались нікуди їхати. Іноді нам була надана гуманітарна допомога, але таке було дуже рідко. До війни моя сім’я займалась торгівленю коли був сезон, а коли сезону не було, то мама була домогосподаркою, а тато працював на будівництві. Я ж на той момент був в армії. На даний момент роботи зовсім немає, дуже важко утримувати таку велику сім’ю не маючи роботи. Коли були перші звуки сирен та вибухів – ми дуже злякались. Це все відбувалось як у фільмах: сирени, вибухи, підвал… Тоді я зловив себе на думці: « Я ж зовсім молодий. Життя ще не бачив, дружини та дітей не маю. Я хочу бачити свою сім’ю, своїх дітей». Я кожен день молюсь Господу, щоб захищав мене, мою сім’ю і всіх невинних людей. 

На даний момент я обороняю місто Одеса. Відчуваю себе краще, адже маю змогу їхати додому раз у місяць. Я всім задоволений. Я поряд зі своєю сім’єю, захищаю свою Батьківщину. З початку вони мене відговорювали. Не хотіли, щоб я йшов захищати країну. Мама в сльозах говорила: «Чому мій, якого я ростила, повинен іти й воювати?».

Найбільше за цей період мені запам’ятався день, коли ракети потрапили в дім на Таїрова в Одесі, коли загинули люди на базі відпочинку в Затоці . Це все дуже погано і страшно. Страшно втрачати близьких. На жаль, я не маю змоги розповідати більше інформації. Але я хочу сказати, зараз дуже важко всім, і нам – військовим, і цивільним людям, які бояться за своє життя. Але все буде добре, все буде Україна!

Завжди залишайтеся людьми, допомагайте один одному в цей час, творіть добро! Бажаю всім здоров’я, терпіння і найголовніше мирного неба нам всім. Cлава Україні!»

Автор: Віктор Човка, мережа EqualNet

Додати коментар

0 / 1500

Коментарі - 0

  • Немає доданих коментарів :(
Loader desktop icon Loader mobile icon