Header background image
Preloader desktop icon Preloader mobile icon
ГО «АРКА»: діяльність в часи війни
11:37
20 березня 2022 р.

ГО «АРКА»: діяльність в часи війни

«АРКА»

«Молодіжна агенція з адвокації ромської культури «АРКА» – це ромська молодіжна громадська організація, що працює в громадському секторі України з 2018 року, спрямовуючи свої зусилля на розвиток ромського молодіжного руху, підтримку та збереження ромської історії та культури, а також побудову міжкультурного діалогу в Україні.  

Наша місія – сприяти ребрендингу та зміні сприйняття образу ромської громади в українському суспільстві. 

Діяльність організації у довоєнний період була сфокусована на кількох напрямках: 

- нефомальна освіта та просвіта у сфери прав людини;

- дослідження, аналітика, збереження історичної та культурної спадщини;

- молодіжна робота;

- захист прав, підтримка та соціалізація ромських дівчат та молодих жінок. 

Ми – молоде покоління. Як ніхто інший ми розуміємо ті складнощі та прояви дискримінації, з якими ромські дівчата та молоді жінки стикаються як всередині своєї громади, так і поза її межами. Саме тому в усіх напрямках нашої діяльності та в рамках всіх активностей ми приділяємо особливу увагу роботі з ромськими жінками. 

На фото: Бабин Яр, м. Київ. "Time to remember" (Час пам’ятати)

На фото: Команда ГО "АРКА" - зліва направо: Наталі Томенко, Володимир Яковенко, Тетяна Сторожко

На фото: громадська діяльність команди ГО "АРКА"

З першими днями війни

З початком масового військового вторгнення в Україну було повністю зруйновано наше життя, домівки та можливості працювати над нашими проектами. Члени нашої команди проживали в різних регіонах країни, тому особисто відчули на собі різні прояви та наслідки військової ситуації, з якою стикаються й інші громадяни нашої країни. Це втеча з місць ведення вуличних боїв, бомбардування, переховування в бомбосховищах, евакуація, гуманітарна криза тощо. 

Тетяна Сторожко під звуки перших обстрілів змогла виїхати з м. Охтирки: «Ми прокинулись під звуки сирен. О 5 ранку 24 лютого. Україну масово почали обстрілювати з неба, по різним об'єктам, в різних куточках. Ми зібралися за 20 хвилин, взяли те, що бачили, зовсім трохи речей. Мама відмовилась їхати. У місті лишилась невістка з маленьким племінником.

Встигли виїхати за півгодини до початку боїв в Охтирці. Це була найжахливіша подорож в моєму житті. 23 години поспіль. Більше 1000 кілометрів. Ми ще ніколи такого не бачили – колони авто – люди, які евакуюються на захід. Потужні колони військової техніки, яка мчить боронити кордони! Багато аварій на дорозі, розкидані по узбіччу тіла людей біля розбитих машин, які не змогли дістатись до безпечного місця. Ворог обрав моє місто, думаючи, що через нас буде легко пройти і зануритись вглиб країни. Помилились. Ми стоїмо». 

Зараз там зруйновано абсолютно всю інфраструктуру – немає світла, води, опалення. Саме на місто Охтирку вперше у цій війні було скинуто вакуумну бомбу, яка заборонена всіма міжнародними конвенціями та нормами права. Жагливих бомбардувань зазнав житловий сектор.

Наталі Томенко після численних вечорів, проведених у бомбосховищі Кременчука була вимушена евакуюватися за кордон, аби врятувати своїх рідних – невістку, молодшу сестру та племінницю, якій от-от виповнився рік: «Я прокинулася від звуків сирен, а також військових літаків, що кружляли над моїм будинком. Я одразу зрозуміла, що розпочалося щось жахливе! Я відкрила ноутбук і побачила НОВИНИ! Далі пролунали крики мого батька, я чула як мама бігає по дому. Бабуся одразу почала голосно плакати. Від цього всього у мене почалася панічна атака, я не могла дихати, буквально задихалася. Мама змусила мене прийняти якісь таблетки і через півгодини мені стало трохи краще. Потім до мене підійшла менша сестра вся в сльозах, вона вся тряслася. Я запитала: “Мила, що з тобою?”, на що вона відповіла: “Наші батьки ще ніколи не пакували документи! Я дуже боюся! Того ж дня у мого батька стався серцевий напад і лікарі сказали, що, якщо це повториться, - то він не виживе. Спочатку мені здалося, що це якийсь фільм жахів! Таке не могло статися з нами! Як і чому? Ми цього не заслуговуємо!»

Перебування в окупації для дітей – також дуже великий стрес, через що загострюються хвороби, змінюються поведінкові паттерни. Тому на долю Наталі випала необхідність не лише шукати ресурси для існування родини, а й невпинно займатись лікуванням малечі. 

Голова організації, Володимир Яковенко, залишається вдома в Кременчуці, оскільки на ньому зараз зав’язані надважливі функції, які можна виконувати лише звідти: «Буквально декілька днів тому, я заспокоював всіх близьких: - Війни не буде! Росія просто прагне показати свою міць, вони просто грають мускулами! Я не сплю декілька діб! Мій телевізор не вимикається. Коли я дивлюся новини мені здається що це якийсь сон, або фільм. Цього не може бути! Моя країна горить! Мою країну бомблять!

Я знаходжуся на зв’язку зі своїми рідними та близькими, які мешкають по всій Україні. Моя рідна сестра, з моїми племінниками цю ніч провела в бомбосховищі. Це просто якийсь кошмар. Сьогодні я приймаю в своєму маленькому будинку дев’ять біженців з Харкова! Люди, які три дні не спали, та не могли знайти прихистку, тому вирішили тікати зі своєї домівки. Серед цих людей практично всі – діти та жінки. Вони не єдині, таких багато. 

Я закликаю всю світову спільноту звертатися до своїх органів державної влади вплинути на Росію та Білорусь вивести свої війська з України. Зупиніть цю війну!

Вслід за воєнними діями на Україну насувається гуманітарна катастрофа. Люди не мають роботи, кошти закінчуються, всі сили держави направлені на оборону, населення тікає від війни та залишає свої будинки!».

На фото: вирва від вакуумної бомби, м. Охтирка

На фото: Наслідки руйнувань у приватному секторі, м. Охтирка

Гуманітарна допомога та порятунок життів

Становище ромської спільноти, яка є основною цільовою групою, з якою ми працюємо, ускладнюється цілим рядом обтяжуючих факторів. Це високий рівень бідності, низький рівень освіти, побутова дискримінація тощо. 

В таких екстрених умовах нам довелося перепрофілювати нашу діяльність на надання гуманітарної підтримки та порятунок найбільш вразливих категорій суспільства від наслідків військових дій. 

Це стало можливо завдяки підтримці мережі партнерських організацій та інституцій, які заснували та координують кілька благодійних кампаній по збору коштів на підтримку постраждалих від воєнних дій, людей, які опинилися в неймовірно жахливих умовах. 

Наразі наша команда працює за кількома напрямками: 

- ми надаємо фінансову підтримку родинам, які опинилися в скрутних обставинах у зв’язку з бойовими діями, в різних куточках України для закупівлі продуктів харчування та базових засобів гігієни;

- ми координуємо, фінансуємо та організовуємо процес евакуації для мирного населення, зокрема, для осіб, що свого часу пережили геноцид, для жінок та дітей;

- ми здійснюємо збір, закупівлю гуманітарної допомоги для фронтових міст та розсилаємо посилки на місця;

- підтримуємо ромів, які в лавах армії, чи територіальної оборони захищають нашу країну, – це в першу чергу закупівля медикаментів, спорядження та теплих речей;

- залишаємось на контакті з величезною мережею наших волонтерів, які зараз перебувають в різних куточках країни в умовах різної складності, –консультуємо, фінансуємо, координуємо. 

Наразі ми працюємо над встановленням контакту із організаціями, які мають змогу збирати та надсилати гуманітарну допомогу (в першу чергу – медикаменти, засоби жіночої та дитячої гігієни, дитяче харчування тощо). Хоча зараз вже є великі поставки з-за кордону, незахищені групи та етнічні спільноти, на зразок ромської, досі мають обмежений доступ до них.

В довгостроковій перспективі ми шукаємо потенційних партнерів та ресурси, які дадуть нам змогу проводити роботу з фізичної та психологічної реабілітації населення, а також відбудови громадянського суспільства.

На фото: Ромська родина з м. Кременчук в Чеській Республіці

На фото: частина родини ромської поетеси Раїси Набаранчук