Міні-скульптура «Пораймос» (м. Ужгород)

Дата відкриття міні-скульптури – 2 серпня 2023 р.

Автор ідеї та дизайну міні-скульптури – скульптор Роман Мурник.

Місце встановлення – дворик Ужгородської гімназії № 14 (колишня т.зв. «ромська» школа») по вулиці М. Стражеска, 12 (колишня Тимірязєва).

Ініціатива та виконання встановлення - Закарпатська обласна молодіжна громадська організація «Гідність» («Патів»), Голова правління – Віктор Човка.

Меморіальний знак у вигляді міні-скульптури в Ужгороді встановлено за підтримки німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (нім. – Stiftung Erinnerung, Verantwortung und Zukunft, скор. – EVZ).

Міні-скульптура внесена у загальний реєстр міні-скульптур Ужгорода під № 56. Текст з Вікіпедії:

«З 2010 року і по сьогодні в Ужгороді, з ідей професора УжНУ Ф. Ф. Шандора, з’явилось понад 50 пам’ятників розміром із людську долоню скульпторів Михайла Колодка, Романа Мурника, Степана Руснака, Василя Криванича та інших. Більшість міні-скульптурок зосереджена в центральній частині міста, вздовж набережної, обабіч річки Уж. Кожна скульптура прямо або опосередковано стосується Ужгорода або Закарпаття, кожна з них є такими собі міні-портретами цікавих, достойних історичних постатей, персонажів чи міфічних героїв, що у тій чи іншій мірі мали, чи мають вплив. Для туристів було розроблено спеціальний маршрут «Міні-скульптури Ужгорода». На пошук і огляд всіх міні-скульптур з використанням путівника піде 3,5 години часу.

2 серпня, в Ужгороді, на подвір’ї Ужгородської гімназії № 14, (відома як «ромська» школа) відкрили Меморіальний знак пам’яті жертв ромського Голокосту (Пораймосу). Міні-скульптура Міні-скульптура «Пораймос»  у вигляді колеса з міні-скульптурою встановлений у день (2 серпня), який відзначається як Міжнародний день Голокосту ромів. Саме в ніч з 2 на 3 серпня у 1944 р. у концентраційному таборі Аушвіц-Біркенау був здійснений акт масового вбивства ромів, коли у камерах загинуло понад 4000 ромських в’язнів. Меморіальний знак встановлений за підтримки німецького Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» ( EVZ)».

* * *

Місце встановлення Меморіального знаку у вигляді міні-скульптури також вибрано не випадково. Впродовж 40-х років минулого століття ужгородських ромів з Мочару поступово обмежували у правах та свободі пересування. Зрештою, табір Мочара був огороджений колючим дротом та забором і став свого роду міні-гетто для ромів. Схожа доля спіткала і ромів з Радванки, яка в той час ще було окремим селом. Весною та літом 1944 року тільки об’єктивні причини врятували ромське населення Ужгорода та всього Закарпаття від жахливої долі масової депортації та знищення.

Меморіальний знак складається з кількох елементів. Перший елемент – це велике колесо, яке символізує свободу та постійний рух ромського народу. Колесо складається з шістнадцяти спиць, саме стільки їх має і ромський герб. На кожній спиці викарбувані прізвища ромських родин, які проживали на той час в Ужгороді та селі Радванка. Це такі родини як Котлар, Мікула, Баджо, Гажі, Рошташ, Йонаш, Балог, Сурмай, Буко, Віраг, Тірпак, Гороль, Пап, Лацко, Адам, Токар, Човка та Горват. 

По центру колеса розташована свічка та колючий дріт як символи скорботи та примусового обмеження волі.

Другий елемент – це власне міні-скульптура, на якій у бронзі зображена ромська родина – це батько який грає на скрипці, мати та троє їхніх синів. З-поміж багатьох старих фото 1920-30-х років ми зупинилися на одній з них, на якій зображена велика ромська родина. Адже сім’я та діти є найважливішими у ромській культурі й традиціях. 

Скульптор Роман Мурник зазначає, що образ ромської родини взятий із архівної фотографії 30-х років. Це – сім’я ромів, яка проживала в околицях Ужгорода. Фото було опубліковане у місцевому виданні «Карпаторусскіє достіженія» за 1930 рік з таким підписом: «Цигани в околицях Ужгорода»: