«Я знала, що робилося в чернігівських селах»: як ромська активістка Марина Бублик допомагає жінкам під час війни

В лютому 2022 року росіяни зайшли на Чернігівщину. Ромська активістка Марина Бублик заспокоювала 10-річного сина, який ховався у ванній кімнаті і питав її: “Мамо, за що на нас отак напали вороги?” Марина Бублик тим часом була розгублена - вона опинилася відрізаною від Ніжина в маленькому селі, без палива і розуміння, як долати ворожі блокпости. Адже крім громадської діяльності, вона обіймала державну посаду - головного спеціаліста управління культури та туризму у Ніжинській міськраді. Про досвід окупації, злочини росіян на Чернігівщині та вразливість ромських жінок за кордоном говоримо з активісткою Всеукраїнської благодійної організації “Конвіктус” Мариною Бублик. 

До громадської діяльності Марина Бублик долучилася у 2017 році, коли створила спільноту - Ніжинську асоціацію ромів “ЗОР”. До повномасштабного вторгнення Марина Бублик опікувалася питаннями прав ромської громади та популяризувала її культуру, ініціюючи заходи в міськраді.  

Марина Бублик. Фото: Фейсбук-сторінка Марини Бублик. 

“Як монітор ОБСЄ я відслідковувала випадки злочинів на ґрунті ненависті з боку поліції. Фіксували часті випадки незаконної дактилоскопії, побиття, перевищення обов’язків. Ситуація покращилася після того, як в Ніжині призначили нового очільника Нацполіції”, - згадує Марина Бублик. 

Проте найбільший наголос ніжинські активісти робили на підтримці ромських жінок. Організація “ЗОР” однією з перших в Україні впроваджувала формат кваліфікаційних курсів для ромських жінок, говорить Марина Бублик.

Марина Бублик (друга зліва). Фото надане героїнею матеріалу. 

“Я тоді запропонувала “Чіріклі”, з якими співпрацювали, змінити вектор допомоги жінкам. Не жаліти їх, вибачте за прямоту, а дати можливість самореалізуватися. Як це зробити, коли в них немає освіти? Треба спробувати надати освіту швидко. Курси і стали рішенням - почали з нігтьового дизайну”, - згадує Марина Бублик.  

Економічна незалежність жінок стала однією з основних цілей ніжинських активістів. 

“На моє бачення, якщо жінка економічно незалежна, вона більш смілива та впевнена. Вона може дати відсіч кривднику, чи то мова про домашнє насильство, чи про гендерно зумовлене. Коли жінка живе з аб’юзером, але має фінансову впевненість у завтрашньому дні, вона може просто сказати: “Ні, я цього терпіти не буду”. А більшість жінок, як ромки, так і українки, терплять, мовчать”, - говорить Марина Бублик. 

Фото: Фейсбук-сторінка Марини Бублик

Хоча активістка не розділяє проблем українок та ромок, останні мають додаткову перепону на шляху до самореалізації - а саме дискримінацію на тлі національної ознаки. Останні роки українці виявляли найвищий рівень етнічних упереджень саме до ромських співгромадян. 

Марина Бублик згадує про ще один великий проєкт, який став рятівним для ромських жінок Чернігівщини. Активісти “ЗОР” виграли грант від Королівства Нідерландів і відкрили у Ніжині першу “Соляну кімнату”. Це соціальне підприємство надавало послуги безкоштовно, або із великою знижкою воїнам АТО та вразливим групам. Проте оздоровчий кабінет не тільки надавав пільги, а і робочі місця. 

Марина Бублик висловлює особливу подяку міжнародному фонду «Чіріклі»: «Також у фінансуванні соляної кімнати доєднався і міжнародний фонд «Чіріклі» у розмірі приблизно 30 тис. гривень, за що ми їм дуже вдячні. Адже цей міні-грант дуже допоміг в облаштуванні кабінету лімфодренажу. Взагалі команда «Чіріклі» дуже підтримували нас під час окупації: надавали гуманітарну допомогу, організовували гарячі обіди для людей, які залишилися без даху над головою по всіх областях України, а також допомагали ромським жінкам і дітям виїжджати з-під обстрілів за кордон. Їхня підтримка давала мені сили не опускати руки в дуже складні часи. Я завжди пам’ятатиму їхню допомогу!»

““Всі згуртувалися, хоча кожен був у ступорі”

В 2022 році найвищий індекс ксенофобії українці проявляли вже до росіян та білорусів, про що свідчить дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). На думку Марини Бублик, повномасштабна війна урівняла ромів та українців. 

Незадовго до повномасштабного вторгнення команда “ЗОР” займалася проєктом, націленим на посилення ролі ромських жінок у громадському секторі. Та навчальний та менторський проєкт тимчасово втратив свою актуальність після повномасштабного вторгнення росіян. Під вибухи та гуркіт ракет активісти писали листа донору Український жіночий фонд - із запитом перепрофілювати кошти проєкту на гуманітарні потреби. Тоді отримувачами гуманітарної допомоги стали близько 100 ромських сімей невеличкого містечка Городня. 

На базі “Соляної кімнати” Марина Бублик та її команда розгорнули штаб гуманітарної допомоги. 

“В селі Вертіївка згорів дитячий будинок, діти залишилися без нічого. Начальник поліції організував маршрутку, яка забрала і відвезла для них теплі речі. В нас бензину майже не було, бо все паливо йшло на підтримку ЗСУ. Взагалі наголос нашої допомоги в ті дні був більше не на ромську громаду, як зазвичай, а на ЗСУ. Я не знаю, чи ображалися люди, але я вважаю, тоді це було правильніше допомогти тим, хто стоїть день і ніч на посту. В перші дні всі згуртувалися, хоча кожен був у ступорі”, - згадує перший місяць повномасштабного вторгнення Марина Бублик. 

Добровольці у черзі до військоматів. Фото: Час Чернігівський

Марина згадує, що інфраструктура Ніжина працювала безперервно: їздили сміттєвози, швидкі виїжджали на виклики, а лікарі приймали пацієнтів. Проте банкомати не видавали готівку, до магазинів шикувалися багатогодинні черги, а містом де-не-де траплялися випадки мародерства. 

“Ви знаєте в нашому місті дуже багато церков. І Ніжин, напевно, намолене місто. Коли оці орки кидали на нас ці “смерчі” (радянська РСЗВ, дальність вогню 90 км - прим.), вони просто впусту падали в поле і не вибухали. Якась містика, або Божа благодать спрацьовувала”, - згадує Марина Бублик. 

“Мій син вже відрізняв, скільки “градів” зараз впаде”

Сама активістка на певний час опинилася відрізаною від міста у своєму селі. Роздавши гуманітарну допомогу в Ніжині, родина Бублик повернулася у рідне селище і зрозуміла, що лишилася без бензину. 

“Росіяни зайшли до нас вже 26 лютого в село. Ми були повністю відрізані від міста. Підірвані всі мости, а на дорогах розтяжки. Люди телефоном переказували: “зайшли в Лосинівку”, зайшли “в Велику Дорогу”... В цих селах люди постраждали дуже, там і хат не позалишалося”. В нас не летіло, але цій гуркіт тримає в страху. Мій син відрізняв, скільки “градів” зараз впаде, скільки касет вони відправили. 10-річна дитина запам’ятала, як по телебаченню казали, що ванна кімната найбезпечніше місце. І як чув вибухи, біг туди, присідав і казав: “Мамо, що ми такого зробили, що на нас отак напали вороги?” - говорить Марина Бублик. 

Ніжин. Фото: Че:Line

Тоді мешканці села, опинившись в блокаді, були вимушені виживати завдяки залишкам провіанту і медикаментів. 

“Діставали все, що було в погребі, і вода, на щастя, була в колодязі. Люди ділилися всім, в кого немає таблеток, в кого інсультник лежить неходячий. Мені дзвонили з міста, приїдьте, подивіться, як моя мама, або привезіть суміш дітям. А я не можу заїхати туди, ми відрізані. Дуже-дуже страшно було. Ми надіялися на одного Бога та наших хлопців”, - згадує активістка. 

Можливість евакуації ускладнювала не тільки блокада селища та відсутність палива, Марина Бублик мала державну посаду - головного спеціаліста управління культури та туризму у Ніжинській міськраді. 

“І тому мені було дуже страшно. Я знала, що робилося в чернігівських селах, де виколювали очі жінкам, відривали вуха, по волосячку витягували, насмерть вбивали та ґвалтували на очах у дітей. Вагітним жінкам не дозволяли їхати у лікарню, прикладали автомат до живота. Тобто мені було страшно не з-за того, що я ромка, і вони можуть над ромами познущатися, а через статус чиновниці”, - згадує Марина Бублик. 

Чернігів. Розбір конструкцій і пошук людей біля школи після авіаудару військом РФ 3 березня 2022. Фото: Вікіпедія

Свідоцтва громадян про воєнні злочини російської армії проти українського цивільного населення, в тому числі Чернігівщини, згодом оприлюднила у своєму першому звіті Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні. 

“Ми не могли виїхати взагалі, хоча б за область до Києва. Всі нам дзвонили і підтримували, і по всім каналам, родичам та знайомим знайшовся хлопець, який нам допоміг. Він працював на млині у сусідньому селі. Каже: “Маю паливо, солярку, я вам привезу”. Я навіть не пригадаю дати, це було як в тумані. Ми виїжджали і не знали, чи повернемося, чи взагалі залишиться те, що наживалося роками. Взагалі не люблю таких питань, бо мені до сих пір болить”, - згадує Марина Бублик. 

Марина Бублик на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) у Страсбурзі у квітні 2022 року. Фото надане героїнею матеріалу. 

Тоді Марина Бублик виїхала з дитиною до Німеччини, не перериваючи волонтерської діяльності. Активістка доклала чимало зусиль, аби злочини росіян на її рідній Чернігівщині були викриті. Із свідченням про злочини росіян під час 51-денної окупації Чернігівської області Марина Бублик виступала на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) у Страсбурзі у квітні 2022 року. 

“Як заїжджали орки в Чернігівську область, що вони робили. Про випадки зґвалтування дітей та жінок, про розстріли цивільного населення. Найбільше постраждало людей в селах Киселівка, Новоселівка, Ягідне, в селі Іванівка померло багато людей від голоду та зневоднення під час окупації”, - розповідає Марина Бублик. 

Українка втратила опіку над своїми дітьми в Німеччині.

Наприкінці 2022 року Марина Бублик повернулася в Ніжин, тепер команда “ЗОР” продовжує надавати допомогу ромським жінкам, які опинилися у кризовій ситуації внаслідок війни. В команді працюють юристи, психологи та соціальні працівники. 

“Допомагаємо оновити паспорт - оформляємо заявки в паспортний стіл, супроводжуємо людину”, - розповідає Марина Бублик. 

Безпечний простір “Рівна рівній”. Фото надане героїнею матеріалу.

Організація також надає юридичний супровід українським жінкам, які опинилися у кризовій ситуації за кордоном. Вона розповідає історію харківчанки Бренди Кузнецової, яка опинилася з дітьми у змішаному гуртожитку і безуспішно намагалася домогтися переселення. Та натомість втратила опіку над своїми дітьми. 

“В ромській традиції жінкам не можна жити поруч із незнайомими чоловіками. І в гуртожитку проживали біженці з різних країн, Бренда хотіла переїхати у родинний гуртожиток. Натомість перекладач повіз її на огляд до лікаря. Дали їй документ на підпис, ніби на огляд лікаря. А виявилося, що то відмова від дітей. Вже півтора роки вона не бачить двох своїх діток, 2016 і 2018 років народження. Вони живуть в опікунів. Коли в неї забирали дітей, вона була вагітна і зараз народила дівчинку. Її дуже контролюють соцслужби щодо третьої дитини”, - розповідає Марина Бублик. 

Наразі Марина Бублик та її колеги надають нашій громадянці юридичний супровід. 

“Дівчина не тільки молода, але і неграмотна. Ми складаємо їй листи, заяви. Її неграмотність дуже негативно впливає на вирішення цього питання. Усю соціальну виплату від Джоб-центру вона витрачає на судові збори, німецьких юристів, яких через раз розуміє. Бренда не спить і постійно плаче. Я не знаю, як це вплине на здоров’я третьої дитини, яку вона ледве виносила”, - обурюється Марина Бублик.

Марина Бублик говорить, що низький рівень освіченості серед ромських жінок та подібні кейси спонукають їх відмовлятися від тимчасового захисту за кордоном та повертатися в Україну. 

“Я знаю, як мінімум, 25 ромських жінок з Городні, які повернулися з дітьми. Вони бояться, кажуть, ми тікали, оберігали діток від ворогів, від орків, а в результаті в нас відберуть дітей тут (за кордоном - прим.). Жінки згодні мерзнути і жити без води, аби діти були з ними”. 

Восени 2023 року Марина Бублик також долучилася до Всеукраїнської благодійної організації “Конвіктус”, де координує проєкт безпечного простору “Рівна рівній” в Чернігові. “Тут жінки можуть отримати допомогу психолога, соціального працівника, ми надаємо також матеріальну допомогу, якщо жінка постраждала від гендерно-зумовленого насильства”, - розповідає активістка. 

Звертатися за консультаціями та допомогою можна за контактами: електронна адреса: Bublik.marina.89@gmail.com