Header background image
Preloader desktop icon Preloader mobile icon
Такого, як зараз, раніше не було...
19:58
1 травня 2022 р.

Такого, як зараз, раніше не було...

Вже третій місяць в Україні триває війна. Для деякої частки населення України це вже друга війна за життя. Редакції нашого Інформаційно-аналітичного агентства вдалось поспілкуватись з волонтерами, які підтримують особливо вразливу категорію людей – дітей Другої світової війни та переселенців уже теперішньої війни, серед яких, зокрема, й роми. Така підтримка стала можливою завдяки ромському компоненту в програмах підтримки України від фонду «Пам’ять, відповідальність, майбутнє» (нім. – Stiftung Erinnerung, Verantwortung und Zukunft, скор. – EVZ). 

«Такого, як зараз, не було», – каже 89-річна бабуся Віра, яка наприкінці лютого приїхала з дочкою з Харкова до Львова, рятуючись від бомбардувань у її рідному місті. «Вішали... і циган, і євреїв вбивали...», – не встигає продовжити розповідь Віра Володимирівна у відео, яке знімали волонтери під час розподілу допомоги, як за вікном почала вити сирена – повітряна тривога у Львові. «Але такого як зараз... Летить літак, прожектори світять і падають такі маленькі [показує] бомбочки, падають купами і все, але щоб такі бомби як зараз – не було таких. У моєму віці всі знають, що такого знущання як зараз не було», – ледве стримуючи сльози, продовжує бабуся Віра. «Як вони зараз дітей убивають, я не можу на це дивитися, мене звуть до телевізора, а я не можу дивитися, як вони зараз знущаються з людей. Була війна, але такого, як зараз, не було! Хоч він Гітлер, але такого не робив як цей падлюка». 

Рідний дядько бабусі Віри був одним із тисяч ромів, яких розстріляли у Бабиному Яру. Розповідаючи про минуле, бабуся згадала про усіх родичів, які постраждали від нацистського режиму під час Другої світової війни: «Таких людей повбивали, такі були одні на весь білий світ!», – каже Віра Володимирівна. Згадала і про родичку, яку разом із сім’єю живцем замурували. «Але такого, як зараз знущання не було!», – під виття сирен із упевненістю стверджує бабуся Віра. Жінка мріє повернутися до Харкова, каже, що у рідному домі навіть стіни лікують. Тим часом донька бабусі Віри намагається приховувати від матері жахіття, що відбувається в їхній рідній місцевості. 


Бабуся Віра стала однією з отримувачів продуктових наборів, якими у Львові забезпечують жертв нацистського режиму періоду Другої світової війни і найбільш соціально незахищені родини вимушених переселенців, які зараз рятуються від російського вторгнення зі сходу, півдня та центру України. «Практично у кожному будинку ми чуємо від наших бенефіціарів фразу «народилася під час однієї війни, помру під час іншої» – стільки болю та страху в їх очах за дітей та онуків, яким довелось побачити те ж, що і їм у дитинстві та молодості. Я щиро вдячний ромським сім’ям, які надали притулок ромським переселенцям, а також ромським волонтерам, які беруть участь у розподілі гуманітарної допомоги для ромів у Львові», – каже Микола Юрченко, координатор проекту у Львові. 

На фото: продуктова допомога у Львові ромам, які пережили нацистські переслідування за часів Другої світової війни